Я ХОЧУ МАМУ!!! Чому я інтернатівська дитина? Ти є, я знаю. Може загубилась? А знаєш – ти мені сьогодні снилась

179

Я ХОЧУ МАМУ!!! Чому я інтернатівська дитина? А правда, мамо, я не сиротина?

Ти є, я знаю. Може загубилась? А знаєш – ти мені сьогодні снилась. Така, як тут, ось на оцій світлині,
Усміхнена. А очі сині-сині. Мене до свого серця пригортала, А я в твоїх обіймах розквітала.

Я чула, кажуть, швендяєш світами, А я росту без тата і без мами. Що таке швендяєш – я ще не знаю, Чомусь від того слова завмираю.

Є в мене друзі – хлопчики й дівчата. У них також ні мами, ані тата. Казала чиясь тітка: « Боже, страх –
Ростуть сирітки при живих батьках.» Знайдись, будь ласка, мамо, я сумую.

А хочеш – свою ляльку подарую… Я дуже чемна і не вередлива, Талановита, кажуть, і красива. Зі мною клопотів не будеш мати.

Тобі в усьому буду помагати. А захворієш – куплю інгалятор, Таблетки… Не зачиню в ізолятор. Мені тут добре, ні, я не жаліюсь, Та лиш в обіймах мами я зігріюсь. Я так молюся Господу святому!

Я хочу маму!!! Хочу я додому!!!

© Галина Брич