«Геловін не такий уже й чужий українській культурі», — блогер

Почнімо з того, що для нас Геловін не є новим. Саме в цей час українці вже тисячі років святкували чи відзначали свято Діди – поминання предків-чоловіків, Баби – поминання предків-жінок, Діти – поминання померлих діточок.

В одних місцевостях їх святкували кожне окремо, в інших – разом. Особливих обрядів не було. Поминальна їжа мала бути неодмінно теплою, навіть гарячою – аби душі вдихали випаровування й розуміли, що про них пам’ятають, а на столі клали кілька зайвих мисок і ложок. Кожного предка згадували на ім’я.

Після трапези виходили на родинні гуляння – Кола, з допомогою яких давали зрозуміти, що згадують предків, а не нечисту силу. Для того молоді переодягалася в різних чортів/вурдалаків і намагалася проникнути на гуляння, а люди їх демонстративно відганяли.

Тут іще треба розібратися, хто кому Геловін.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *